Про Кубу

«Я ще ніколи в житті не бачив нічого прекраснішого!» (Хр. Колумб)

Куба — найбільший острів у Вест-Індії та один із найбільших островів у світі. Довгий, вузький острів, що за формою нагадує крокодила, розташований у західній частині Карибського моря на кордоні з Мексиканською затокою. Кубинський архіпелаг лежить у західній частині Карибського моря. Завдяки своїй історії, культурі, мові та звичаям Куба належить до країн Латинської Америки та Карибського басейну.

Острів має довжину 1 200 км і ширину 210 км у найширшому місці. Кубинський архіпелаг охоплює площу 110 992 км² і має понад 300 природних пляжів із білосніжним піском і кришталево чистою водою. Найвідоміший пляж Куби — Варадеро. Ландшафти Куби дуже різноманітні. Тут є долини, гори та пагорби. Найважливіші гірські хребти країни — Кордильєра-де-Гуанігуаніко на заході, Ескамбрай у центрі та Сьєрра-Маестра на сході. У Сьєрра-Маестра знаходиться найвища гора країни — Піко-Туркіно (1 974 м). Решта частини острова складається з родючих низовин.

Субтропічний, з приємними температурами протягом усього року від 25–28 °C. Температура води становить 23–25 °C. Не дуже виражений сезон дощів припадає на травень і листопад.

Куба відстає від Києва на 7 годин.

Воно становить понад 11,1 мільйона осіб. Щільність населення — 101 особа на км². 75% населення острова живе в містах, 25% — у сільській місцевості. Кубинські міста — це суміш різних архітектурних стилів. Найбільш густонаселені провінції — Гавана з 2,2 мільйонами жителів, Сантьяго-де-Куба та Ольгін, у кожній з яких проживає по пів мільйона осіб.

Кубинці становлять 95% населення. Вони, своєю чергою, поділяються на креолів (нащадки іспанців та інших європейських поселенців; близько 65%), мулатів і чорношкірих. Вважається, що до кінця XIX століття на Кубу було завезено близько мільйона чорношкірих рабів з Африки.

На острові є досить численна китайська колонія, яка виникла внаслідок імміграції, що заохочувалася іспанцями після закінчення работоргівлі. На острові Хувентуд (Ісла-де-Пінос) живуть нащадки японських іммігрантів. У східних регіонах Куби живуть іммігранти з Гаїті.

У провінції Орієнте є корінне індіанське населення, яке змішалося з кубинцями, але зберегло елементи своєї первісної культури.

Маріпоса (біла імбирна лілія), «білосніжний метелик», вид білого імбиру, що вирізняється дуже тонким ароматом. Національний птах — Токороро (кубинський трогон), місцевий птах, у чиєму оперенні поєднані кольори кубинського прапора. Національне дерево — королівська пальма. Ці пальми ростуть по всьому острову.

У ці чотири дні робота в усіх державних установах країни припиняється.

Вперше кубинський національний прапор замайорів у місті Карденас, провінція Матансас, коли в 1850 році група повстанців підняла зброю проти іспанського колоніального панування. Три сині смуги представляють три частини, на які острів був поділений у той час. Дві білі нагадують про чистоту намірів борців за незалежність. Рівносторонній трикутник символізує ідеали революціонерів — свободу, рівність і братерство. Червоний колір трикутника віщує кров, яку доведеться пролити до досягнення незалежності. Біла зірка — символ досконалої свободи.

У верхньому полі зображено золотий ключ, що вказує на географічне положення Куби між двома Америками, а також сонце, що сходить, символізуючи народження нової держави. Три сині та дві білі смуги в лівому полі відображають політико-адміністративний поділ Куби в колоніальний період, а королівська пальма в правому полі символізує незламний характер кубинців.

У 1867 році Педро Фігередо, адвокат із Баямо, склав мелодію, а через рік, коли вже почалася Десятирічна війна, він написав текст цього гімну, який спочатку називався «Гімн Баямо», а пізніше став національним гімном. Вперше він був публічно виконаний 20 жовтня 1868 року в місті Баямо.

Іспанська. Багато кубинців розмовляють англійською, російською та французькою мовами.

Куба — країна з різними конфесіями. Поширені християнство (католицизм) і так звана «сантерія» — синкретичні культи на основі африканських язичницьких вірувань, що змішалися з культом деяких християнських святих. На Кубі церква відокремлена від держави, а кубинська конституція гарантує населенню свободу віросповідання. Найпоширенішою релігією є католицизм. Католицькі церкви є по всій країні. Навіть після перемоги революції щодня проводяться меси та урочисті богослужіння під час національних або місцевих релігійних свят. В останні роки з’явилися також протестантські церкви, особливо в провінціях. З того часу, як перший чорношкірий раб ступив на землю острова, там утвердилися різні африканські вірування. З часом сформувалися три основні течії, які існують і популярні донині: Regla de Ocha або Santería, Las Reglas de Palo та La Sociedad Secreta Abakuá. Внаслідок історичного процесу виникла також суміш католицьких догм і африканських культів. Наприклад, Діву Милосердя з Ель-Кобре католики шанують як покровительку Куби. У сантерії вона носить ім’я Очун.

Це централізована система, заснована насамперед на виробництві цукру та туризмі. Туристична галузь розвивається стрімко. Канадські, іспанські та європейські компанії інвестують величезні суми в Кубу. Крім цукру, Куба виробляє тютюн, каву, ром, мед, какао та цитрусові. Куба є світовим лідером у галузі фармацевтики та біотехнологій. Важливими галузями економіки Куби також є виробництво будівельних матеріалів, рибальство та видобуток нікелю (країна має найбільші розвідані запаси нікелю у світі), міді, магнію та хрому. Ще одним важливим джерелом доходу країни є гроші, які кубинці за кордоном (переважно у Флориді) надсилають своїм родичам, що залишилися на Кубі.

Завдяки рівномірному клімату та родючим ґрунтам на Кубі росте понад 3 000 видів тропічних плодових рослин і квітів. У деяких вологіших гірських районах є ліси з червоним деревом, гваяковим деревом, кампешевим деревом і цедрелою. Серед цінних порід дерев найпоширенішою є королівська пальма. На Кубі живе близько 200 видів птахів і численні комахи. Тут зустрічаються гризуни, такі як хутії (рід Capromys) і комахоїдний кубинський щілинозуб (Solenodon cubanus). На острові представлено кілька родів кажанів, а біля узбережжя та в річках живе карибський ламантин (Trichechus manatus). Як мисливську дичину було завезено оленів. Серед рептилій є алігатори, ігуани та інші ящірки, а також кілька видів неотруйних змій. В озерах карстових печер живуть сліпі риби та креветки.

На Кубі є єдиний оператор мобільного зв’язку — державна компанія ETECSA під брендом Cubacel. Спочатку лише іноземці, співробітники іноземних фірм або кубинці на ключових посадах державного апарату мали право володіти мобільними телефонами. Звичайні кубинці, які хотіли мати мобільний телефон, обходили заборону, реєструючи телефони на імена іноземних громадян. 14 квітня 2008 року кубинським громадянам дозволили вільне придбання мобільних телефонів, що призвело до масового поширення мобільного зв’язку. На Кубі діє стандарт GSM-900, а в деяких районах Гавани та на курорті Варадеро — GSM 850.

Валютою є кубинське песо (CUP), що ділиться на 100 сентаво. Є банкноти номіналом 1, 3, 5, 10, 20, 50 і 100 песо, а також монети номіналом 1 і 3 песо. Є монети номіналом 1, 2, 5 і 20 сентаво. Туристам слід розраховуватися лише іноземною валютою, бажано євро або доларами США; доцільно мати при собі багато дрібних купюр. Як решту можна отримати так зване кубинське конвертоване песо (CUC). Цей вид песо прирівняний до долара (1:1). Це нова кубинська банкнота, яка не має нічого спільного з «дерев’яним» кубинським песо. Ці банкноти приймаються всюди і їх можна обміняти на долари США. Більшість банкоматів видають лише конвертовані песо, тоді як у банках можна отримати як долари, так і конвертовані песо. Щоб уникнути плутанини: на конвертованому песо має бути написано «convertible». Як правило, вони видаються дрібними купюрами по 1, 5, 10 песо. Курс старого кубинського песо до долара становить приблизно 25:1. Конвертована кубинська монета (сентаво) еквівалентна центам США. Часто решту дають в обох валютах. Конвертовані песо не підлягають обміну за межами Куби; тому намагайтеся витратити або обміняти їх перед від’їздом. Іноземну валюту можна обміняти як у готелі, так і в цілодобових обмінних пунктах.

Письмова історія Куби починається 28 жовтня 1492 року, коли каравели Христофора Колумба досягли острова. До цього Кубу населяли три індіанські племена. Гуанахатабеї були збирачами, які жили в печерах; сібонеї були мисливцями та рибалками. Представники племені таїно займалися землеробством. Вони мігрували на Кубу з території сучасної Венесуели і були найбільш розвиненою та найбільшою групою на острові.

Це одне з задоволень, на яке очікують туристи. Кубинці люблять нічне життя. Вночі можна танцювати, слухати музику сон. Музика відіграє дуже важливу роль у житті кубинців. Ви зустрінете велике розмаїття музичних стилів: від традиційної сальси та чаранги до африканських ритмів румби.

Розваги на Кубі — це пляжі та сонце, різноманітна флора і фауна, красиві коралові рифи та освіжаючий океан… Уздовж узбережжя тягнеться низка готелів, занурених в екзотичну рослинність, вишукані ресторани з місцевою та європейською кухнею, нічні бари та кафе. Водні види спорту надзвичайно популярні. Дайверів приваблюють численні корабельні аварії (біля цих берегів сталося близько 5 000 аварій кораблів). Риболовля та полювання, яхтові екскурсії. Туристи, які хочуть пізнати Кубу зсередини, можуть подивитися півнячі бої або спробувати різати цукрову тростину… Існує також підземна Куба. У всіх провінціях країни є великі карстові печери, тому спелеологи також знайдуть тут щось для себе.